Всеукраїнська акція "ПАРОСТКИ ЄДНАННЯ"
Всеукраїнська акція з висадження дубів із Тарасової Гори – один з нових проектів, до якого долучилися наші вихованці. І це було дуже символічно під час всеукраїнського зльоту. Адже «поєднаються коріннями цих дубів різні міста України, схід, центр та захід».
Саме тому наша команда «Покоління N» за підтримки науковців відділу пам'яткоохоронної спадщини взяла саджанці від меморіальних вікових дубів біля могили Тараса Шевченка, які були посаджені, за легендою, родичами Кобзаря і стали основою акції, започаткованої Шевченківським національним заповідником 11 березня 2017 року.
З малесеньких жолудів вікових дубів Тарасової Гори тепер проростатимуть міцні паростки в Закарпатті та Донецькій області, як живі обереги єдності, задекларованої в Поетовому Посланії («І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні…»): «Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!».
Ми вдячні КОМАНДІ «ІМПУЛЬС» ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ та їх керівникам Тетяні Самойленко і Людмилі Чумаковій, які підтримали нас в цій акції під час участі у Всеукраїнському зльоті юних туристів-краєзнавців у серпні 2021 року. Вони вже висадили саджанці дубів біля школи в селищі Щербинівка Торецької громади, доглядають і оберігають їх. А наші діти знайшли собі справжніх друзів.
Крім того, нашими вихованцями було презентовано і висаджено гілочки верби з Тарасової гори. На Тарасовій Горі пагінці верби, посадженої Тарасом Шевченком в Новопетровському укріпленні, з’явились в листопаді 1966 року, завдяки делегації українських та грузинських письменників, які прибули на Черкащину та посадили гілку верби подаровану казахами, поливши її водою привезеною з Каспія. Відтоді було безліч бажаючих посадити Тарасову вербу на своїй батьківщині.
Сьогодні Тарасові верби ростуть по всьому світу. І відтепер будуть рости ще й в селі Осій Закарпатської області.
А наснагу цим деревам даватимуть і Тарасова Гора, що уособлює героїчну історію нашого народу, і дружба дітей з Черкащини, Донеччини, Закарпаття. У цих деревцях символічно увічниться об’єднуюче Слово Кобзаря, який ще 1860 року в одній із останніх своїх поезій («Бували войни й військовії свари…») передбачив воскресіння Української держави, її процвітання через алегоричний образ відродження правічного дуба: «… од коріння тихо, любо Зелені парості ростуть. І виростуть!»
Переглянути фото: http://kmct.kp.org.ua/album/515/
